Харківська гімназія №34 Харківської міської ради Харківської області


запам'ятати

 




Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "ХАІ"

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Департамент науки і освіти 

  
 

 
 
<a href=Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської 

ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Міська Освітня мережа Система тестування знань

Study Planner - Путівник по освітньому простору Харкова

Хто такий вчитель

 

Розвивати дитину як неповторну

індивідуальність, формувати творчий

потенціал, прагнення до самостійної

пізнавальної діяльності.

В. О. Сухомлинський

 

Ми повинні уміти берегти людей. Учнів потрібно берегти особливо, від грубості, злості, байдужості до своїх товаришів, байдужості до всього, що відбувається навколо. У душі учня не повинна згасати радість пізнання. Дитина повинна уміти радіти успіхам інших людей, співпереживати їх невдачам і проблемам. Якщо я кожного учня навчу бути добрим, то і весь світ стане добріший.

Також вважаю, що найцінніша якість Майстра – це захопленість. Мені пощастило: у своєму житті я зустріла немало таких вчителів. У них сяяли очі, коли йшла мова про свою справу. Душевні крила, які їх підносять над повсякденністю, деколи нікому не видні, і зовні людина виглядає абсолютно звичайною. Окрилений вчитель – вчитель який отримує задоволення від своєї справи і для якого все, що він робить освітлене радістю творчості. Думаю, що саме таку людину, майстра та вчителя, цінували, цінують і цінуватимуть.А ще і, мабуть, це найголовніше, майстер повинен уміти прощати, прощати і розуміти. Це не означає дозволяти все. Можна бути вимогливим, навіть іноді жорстким, але в глибині душі треба прощати все навіть самому задерикуватому учневі. Хіба і він не потребує моєї підтримки? Жодна людина не зробить жахливих речей, коли у нього все гаразд, коли у нього немає проблем і він відчуває, що його люблять. Хіба можна говорити йому: "Ти поганий!" У жодному випадку! Тільки: "Ти хороший, ти завжди хороший, просто ти поводишся не дуже правильно". Майстер, як і кожна людина, що працює з дітьми, повинен володіти такою важливою якістю, як терпимість, яку ми сьогодні часто називаємо толерантністю, розвивати у сьогоднішніх учнів самостійність, уміння відстоювати свої права, готовність до співпраці і творчої діяльності.

А ще пошана до особи учня яка, на мій погляд, полягає не тільки в тому, щоб не ображати і не принижувати його, але й в зацікавленості до особи кожного. Починається цей інтерес з простого: на перших уроках я намагаюсь запам'ятати всіх учнів нової групи і звертаюся до них тільки за іменами. Карнегі має рацію - це дуже важливо! Згодом прагну дізнатися "родзинку" кожного і показати її всім. Ще краще, якщо цю "родзинку" вдасться застосувати до навчального процесу. До речі, довіра, на мій погляд, - теж складова частина пошани. Якщо учні можуть щось зробити самі, я прагну дати їм таку можливість. Їх цікаві ідеї спрямовую на хвилю креативу в потрібне русло.

У короткому викладі моя педагогічна філософія збігається з висловом класика: якомога більше пошани до особи плюс якомога більше вимогливості до неї. Але, вимагаючи, прагну бути максимально об'єктивною і хвалити при першій можливості, причому прилюдно. Свою незадоволеність зазвичай виражаю у формі засудження конкретної дії, а не людини, і завжди прагну показати можливість виправити (оцінку, вчинок, роботу, стосунки): це налаштовує на позитив і примушує удосконалюватися, а відчуття непоправності помилки викликає розгубленість і відчуття безвиході. До речі, про помилки. Педагог - теж людина, і завжди і скрізь правим бути не може. Вважаю, що свої помилки треба чесно визнавати і виправляти. Діти зрозуміють і оцінять правильно; а ось затятість в помилці з боязні упустити свій авторитет якраз його і підірве. Так само, як і спроба перекласти вирішення своїх проблем на плечі інших.

І, напевно, останнє. Своє головне педагогічне і людське завдання я бачу в тому, щоб підтримувати та розвивати природні якості учня, здібності, допомагати в становленні його соціальності, творчої самореалізації особистості, допомогти кожній дитині стати вільною, самодостатньою особою, і конкурентноздатним фахівцем зі своєї професії.

Робота вчителя – це безперервна праця над собою протягом усієї педагогічної діяльності.

Вчитель, я вважаю, – це професіоналізм, бездоганне знання предмета і методики викладання. Складовими професіоналізму є і спілкування з більш досвідченими колегами, самоосвіта, читання і ретельне опрацювання спеціальної педагогічної літератури та ін.

Вчитель – це, безперечно, яскравість, виразність, артистизм, емоційність, це відвертість і доброзичливість.

Отже, учитель, який перестає працювати над собою, перестає бути цікавим як учитель. Якщо вчитель не отримує визнання дітей, то його робота, звичайно, втрачає будь-який сенс. Кожен учитель сам визначає для себе, яким йому бути… Багато чого я навчаюсь у своїх наставників, ще більше – у своїх товаришів, та найбільше – у своїх учнів. Однак я впевнено можу сказати: «Я – щаслива людина, бо вчитися і вчити ніколи не пізно».

Н.В. Хоменко,

учитель української

мови та літератури

Харківської гімназії №34

 

 

Подобається