Харківська гімназія №34 Харківської міської ради Харківської області


запам'ятати

 




Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "ХАІ"

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Департамент науки і освіти 

  
 

 
 
<a href=Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської 

ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Міська Освітня мережа Система тестування знань

Study Planner - Путівник по освітньому простору Харкова

Створення Державного Гімну України


Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський (1839-1884) написав вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду сталося миттєво. Текст вірша у Галичині вперше був опублікований у грудневому числі часопису «Мета», який фактично вийшов близько 15 січня 1864 року.
Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Отець Михайло (Вербицький), відомий композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського, пише до нього музику.
Як вірш «Ще не вмерла Україна» виник на Наддніпрянській Україні, а піснею-гімном став у Галичині. Утверджувана піснею віра у національне визволення і культурне піднесення українського народу, заклик стати в бій кривавий від «Сяну до Дону», висловлене в гімні сподівання, що пісня волі «За Карпати відіб'ється, загомонить степами, України слава стане поміж народами» передвіщали відродження незалежної вільної держави України.
Той факт, що слова написані на Східній Україні, а музика — на Західній, служить незаперечним доказом нерозривної єдності українського народу, соборності українських земель.
10 березня 1865 року у Перемишлі (нині Польща) в Західній Україні під час Шевченківського концерту відбулося публічне виконання пісні «Ще не вмерла Україна», яка набула великої популярності серед свідомої молоді Галичини.
На початку ХХ століття слова і музика пісні почали з'являтися у багатьох виданнях у Львові, Києві, Відні, Берліні українською мовою та в перекладі англійською, німецькою і іншими мовами. Відомі два видання, де «Ще не вмерла Україна» подано в перекладах двох поетів — українця Остапа Грицая («Пісні України», Київ,1918) та німкені Анни Шарлотти Вуцької (Лейпціг,1919). Перше видання містить тести і ноти пісень, друге — лише переклади.
В період створення Української Народної Республіки (1917-1920) вона виконувала функції загальнонаціонального гімну. Державний статус пісня одержала 15 березня 1939 року, як офіційний гімн Карпатської України.
Наприкінці 80-х — початку 90-х років минулого століття пісня почала набирати широкого розголосу серед українців. У липні 1991 року після урочистих зборів, присвячених першій річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України, в палаці «Україна» відбувся концерт, заключним акордом якого стало виконання всіма присутніми в залі пісні «Ще не вмерла Україна».
З 17 вересня 1991 року Українське радіо розпочинає свої передачі виконанням пісні-гімну «Ще не вмерла Україна», а 5 грудня того ж року вона вперше офіційно зазвучала урочисто на засіданні Верховної Ради України, присвяченого підсумкам Всеукраїнського референдуму, який підтвердив волевиявлення народу 24 серпня 1991 року.
15 січня 1992 року Президія Верховної Ради України затвердила музичну редакцію Національного Гімну України, що було зафіксовано у статті 20-й Конституції України.
6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», яким визначено, що Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П Чубинського, змінивши перший рядок оригіналу «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля» на «Ще не вмерла України і слава і воля».


Слова Державного Гімну України

музика М. Вербицького

слова П. Чубинського

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду»