Вічна Перемога

Весна прийшла , і з нею Перемога.

В кривавій і жорстокій цій війні 

Діди ішли до неї довгі роки,

Долаючи всі труднощі війни.

З війни прийшли солдати наші, 

А хтось загинув, безвісті пропав.

Минули вже її криваві кроки,

Квітує все навкруги коло нас.

Ми не забудем цю війну ніколи.

І вдячні за життя, що нам дали

Діди, що відстояли нам свободу,

Щоб ти і я жили на цій землі!

Жирнова Ірина, учениця 6 В класу

 Скажи «НІ!» війні! 

Нема в житті страшніше болю, 

Ніж смерть, спричинена війною,

Коли навколо все палає,

Коли на землю грім лягає,

І вітер зносить з ніг і виє,

Немає співу солов’їв,

Немає шелесту ярів, 

Нема ні їжі, ні води,

Навколо всі пусті двори,

А сум хитає каруселі,

Нема над головами стелі,

Ліси горять, палає хата,

Дитинка кличе маму, тата,

Життя людей проходить у підвалах,

І щосекунди видно спалах,

Земля вмивається вогнем,

Війна зробила хід конем.

Навіщо все це людям? За що?

З цим жахом не зрівняється ніщо!

Усі, хто біль цей пережив, 

Ніколи так би не вчинив!

І серце стиснулось від болю

Та рветься із грудей на волю.

Ніхто такого не бажав страждання,

Всі мріють тільки про кохання!

Нам треба вголос крикнуть «НІ!»

Кривавій тій війні!

І піде дощ, і стихне вітер,

Засяє сонце й сльози витре!

Душе, розквітни, зникніть, рани!

Земля скидає зла кайдани, 

І буде щастя відтепер!

Стогнушенко Віра, учениця 6 В класу

Батьківщина

Там, де лани, там, де степи,

Там, де високії гори,

Там, де люди жили навпаки:

Роботящі були у неволі.

Там, де здіймається хвилями гнів

Вірних собі українців.

Там на поля родючій землі

Всі зазіхають чужинці.

Там, де цвітуть чорнобривці і мак,

В хаті чека твоя мати.

Там Батьківщина найкраща з усіх.

Фам Діана, 5-в клас

Що сталося?

Розповім вам не легенду, 

І не байку, і не вірш.

Розкажу про Україну

Так, що ти мені повіриш.

А що сталося з народом?

Де поділись вояки?

Та невже козаки сильні повтікали навіки?

Ні,  вони не повтікали,

Нас не кинули вони.

Відчайдушно захищали

Та в бою всі полягли.

А з народом все нормально.

Просто вже пройшли часи,

Коли бились за свободу.

Та й забули про це всі…

Ще залишились питання і про долю, про життя.

Відповім на запитання.

Моя відповідь така:

«Як забудеш про минуле,

То не буде майбуття!»

Треба її  шанувати!

Фам Діана, 5-в клас

За життя

Україно, ненько, ти така гарненька,

Квітами духмяна у веснянім вбранні,

Прилетять пташки, пісню заспівають

Про країну мирну, вільну на світанні,

Про людей щасливих, що не ворогують.

Взявшися за руки, згоду всі відчують.

І не буде більше кровопролиття,

Бо людина кожна обере життя!

У запеклій битві не проллється кров!

Панувати буде мир лише й любов!

Дейкало Єгор , учень 7 Б класу

Моя Україна
Країна мрій – Україна.
Щаслива, вільна і єдина!
В садках калини кущ цвіте,
Барвінок килими плете.
Тут вишні красно дозрівають,
І мальви рясно розквітають.
В добробуті усі живуть,
І діти в злагоді ростуть.

Мрія про мир
Я і вся моя родина –
Це частина України.
Гори, ріки і поля –
рідна це усе земля.

Хочу мріяти, творити,
Добре вчитись і дружити,
Щоб дорослі й дітвора
Не знали, що таке війна.
 

Іванова Кіра, учениця 5 Б класу

Україна – без війни…
Невже це можливо?
Наші баби та діди
Робили все можливе.
Ці героїчні подвиги
В думках у нас роками,
Та думаю, насправді,
Залишаться віками.
Низький уклін Вам, любі наші!
За життя, любов і вдачу,
За блакитне мирне небо,
За річки, ліси, степи
Дуже сильно вдячні ми!

Жахов Іван, учень 5 А класу

Люблю дивитись я в блакитну далечінь,
Радіти сонцю золотому.
Люблю я прокидатися під спів птахів,
А не під гул ракет над головою.
****
Милуюсь я безкрайніми ланами,
Які червоним вкриті навесні.
Нехай червоними лише там будуть маки,
А не краплини крові молодців.
****
Ціную спокій я в рідних містах.
І вдячний тим, хто спокій цей вартує.
Давайте жити вже, нарешті, без війни!
Дамо спочити рідній Україні!
 

Сорокін Кирило, учень 5-Б клас